“Перші кроки до команди: уроки довіри та порад”
Після того, як ідея з оголошеннями принесла результати, я почав отримувати масу дзвінків. Відчуття були змішані: гордість за те, що я щось можу, і одночасно виснаження від напливу роботи. Я розумів, що одному мені це не подужати. Вперше виникла потреба делегувати – думка, яка тоді лякала мене чи не більше, ніж сам бізнес.
Першим кур’єром став мій знайомий, юрист. Він допомагав лише кілька годин на день, і хоча це було тимчасовим рішенням, воно допомогло мені переконатись, що я рухаюсь у правильному напрямку. Та згодом стало зрозуміло, що це не вихід: робота вимагала стабільності, а не часткової зайнятості.
Після юриста я почав пошуки справжнього працівника. Тоді ще не було платформ для пошуку персоналу, тому я звернувся до газет. Мої перші співбесіди були далекими від професійності. Запитання були настільки простими, що, згадуючи їх зараз, я посміхаюсь. Але, незважаючи на відсутність досвіду, мені вдалося знайти кур’єра – спокійного та відповідального пенсіонера.
Цей чоловік працював у мене кілька років і залишив глибокий слід. Він одного дня сказав мені:
“Ти маєш бути мозковим центром, а не робити всю роботу сам.”
Його слова стали переломним моментом у моєму ставленні до бізнесу. Ця порада дала мені віру в те, що я на правильному шляху, але також змусила задуматись над тим, як організувати процеси і не застрягати в рутині.
Після того пенсіонера у мене були наймані працівники, але це був період експериментів і помилок. Одні працівники приходили, інші йшли, і я постійно вчився на цьому. Щось виходило, щось ні, але кожен досвід додавав мені впевненості в тому, що я не один і можу покладатись на людей.
Цей період став уроком довіри. Я почав розуміти, що моя роль не в тому, щоб робити все самому, а в тому, щоб будувати систему, яка працює. І хоча шлях був нелегким, ці перші спроби формування команди стали фундаментом для майбутнього.
Коментар (0): Розділ 3: “Перші кроки до команди: уроки довіри та порад”